Погода в Києві



Інтерв’ю з Олександром Ващинським


Перший заступник голови Київської міської організації роботодавців ЖКГ «Житло-Київ»

«Економити на ЖКГ не можна!»
                   

- Олександр Владиславович, як давно існує Ваше об'єднання роботодавців?


- Київська Федерація роботодавців ЖКГ була створена у 2008 році в рамках дії обласних федерацій. Але у зв'язку з тим, що 2008 рік був дуже складним для економіки, нам довелося на якийсь час припинити діяльність. Робота була відновлена з початку поточного року.

- Чим конкретно займається організація, яка її місія?

- Незважаючи на те, що житлово-комунальними проблемами я займаюся з 2001 року, до цих пір чітко не зформував образ, «з чим же їх їдять». Та й взагалі, мені здається, ніхто не дасть конкретного визначення даній сфері, тим не менш, всі точно знають, що таке прорвала труба або провалений асфальт.

На жаль, ми не знаємо, що відбувається у нас під ногами. А як ми можемо щось поліпшити, якщо не розуміємо, що, власне, необхідно модернізувати. Виходячи з цього, наша організація існує, перш за все, для того, щоб створювати економічні умови для залучення грамотних фахівців. Якщо ми хочемо досягти результату, ми повинні залучати людей не тільки, які мають уявлення про те, чим вони займаються, а й насправді охочих займатися цим. Якщо ми хочемо, щоб у нас були хороші працівники, значить, ми повинні запропонувати їм гідну зарплату за їхню працю. А ось для того, щоб вони її отримували, повинні бути адекватні тарифи.

- І що ж для цього потрібно зробити?


- На мій погляд, для початку було б достатньо відмовитися від практики «ямкового» ремонту і почати реальну реконструкцію системи, попередньо позначивши проблеми і поставивши на суворий облік всі наявні ресурси. Зараз чиновники стверджують, що 90% водозабірних споруд зношені, а 80% каналізаційних конструкцій вимагають заміни. Проте давайте все ж з'ясуємо, де саме зношено, в яких містах, на яких ділянках. Навіщо латати труби «по периметру», якщо краще взятися за одну вулицю, зробити її і потім займатися наступною.

Крім цього, потрібно міняти устаткування, оскільки воно має властивості старіти, так само як застарівають і самі технології. За світовими оцінками, сталеві і залізобетонні конструкції витримують 15-20 років експлуатації, а у нас все закладалося буквально відразу після Другої світової війни і з тих пір в принципі не перетерплює жодних змін.

- Чому ж немає системності вирішення цих проблем? Влада, взагалі, хоч якось реагує на таку ситуацію?

- Все життя можна боротися з наслідками, не розуміючи, що справа полягає в причині. Чиновники кажуть, що у них немає грошей, але якщо б вони були, все негайно було б вирішено. Знаєте, чомусь мені здається, що відмовка... Скажімо так, - слабенька. Особливо якщо брати до уваги практику все того ж «ямкового» ремонту.

До тих пір, поки ми не ліквідуємо основні причини, наслідки будуть давати про себе знати. Якщо в трубі діра, скільки б не стелили новий асфальт - все буде даремно. Є речі, на які ми можемо вплинути сьогодні, і якщо, знаючи це, ми не створимо певний заділ, завтра ми ризикуємо зіткнутися з більш серйозними речами.

- Чи існує між владою міста і вашою організацією взаєморозуміння?


- Безумовно, ми в діалозі. Наші представники є членами різних рад при голові міської адміністрації. У перспективі планується участь у роботі конкурсних комісій, які мають відношення до нашої галузі. Більше того, відомо: хто виграє тендер, той і витрачає гроші. А заощаджувати на ЖКГ не можна. Та й красти не рекомендується.

- Як виглядає ситуація з підготовкою кадрів для галузі?

- На жаль, державних замовлень на працівників ЖКГ у нас немає. Але, відверто кажучи, за десять років роботи в галузі, я не пригадую випадків, щоб начальник ЖЕКу написав заяву про звільнення за власним бажанням. Парадоксально, але при мізерній зарплаті, всі як і раніше «віддані» своїм кріслам.

А взагалі у людей має бути розуміння того, що вони роблять. Якщо я, наприклад, йду в сантехніки, значить, я повинен розуміти, що від моєї роботи залежить чийсь добробут і, врешті-решт, життя. У той же час сантехнік не повинен «вимагати» у громадян 5-10 грн за свою роботу. У нього повинна бути гідна заробітна плата. Зрозуміло, за якісну працю.

Я, як роботодавець, знаю, що за гроші можу найняти будь-якого фахівця певного рівня. При цьому я прекрасно розумію, що покладаю на нього відповідальність. Начальник ЖЕКу такого не практикує, оскільки йому як раз чим дешевше, тим краще. Про якість у цьому випадку думають в останню чергу.

- Тобто ЖЕКи гальмують процес роботи в галузі?

- Не зовсім так. ЖЕКи в даному випадку - баласт. Роботодавець розуміє, якщо він зволікає - значить, втрачає гроші. А ЖЕКу все одно, він в будь-якому випадку свої кошти отримає. Тому таке «тихе болото» йому навіть зручно.

- В такому разі, напевно, було б краще, якщо замість тих же ЖЕКів, українців обслуговували приватні підприємства?


- Якщо з ситуації є один вихід, то це не вихід, а глухий кут. Повинна бути альтернатива. От кажуть, давайте приберемо ЖЕКи, нехай працюють керуючі компанії. Але чому не можна, щоб були і ті, й інші? Давно вже доведено, що все пізнається у порівнянні. Якщо ви хочете, щоб вас обслуговував ЖЕК, йдіть і укладіть з ним договір. Але враховуйте, що він буде одностороннім: вас зобов'яжуть платити за все, але при цьому ніхто не дасть жодної гарантії, що ви взагалі отримаєте те, за що заплатили.

- Але ж існують не тільки односторонні договори?

- Вірно, але не в ЖЕКах. Двосторонні договори - практика керуючих компаній. Плюс їх у тому, що людина має можливість впливати на кількість і якість наданих послуг. І, знаєте, на сьогоднішній день, наскільки мені відомо, якихось особливих претензій (як у випадках з ЖЕКами, наприклад) на адресу керуючих компаній немає.

- Послуги керуючих компаній дорожчі...

- Насправді різниця в оплаті невелика. Ось, припустимо: в якомусь будинку є під'їзд, де брудно, неприємно пахне, і бігають пацюки. За це «задоволення» мешканці зобов'язані платити умовно одну гривню. Тепер уявімо іншу картину: приходить хтось, відмиває, дезінфікує, - словом, наводить порядок, і пропонує мешканцям платити на 80 копійок дорожче за те, щоб цей порядок став постійним. Як Ви вважаєте, люди погодяться?

- Думаю, так. І останнє питання: враховуючи, що «приватники» в принципі працюють на держбюджет, чи можна сказати держава якось їм допомагає?


- Слово «роботодавець» має на увазі пропозицію роботи. Якщо людина заробила працею гроші, вклала їх в країну, вона має повне право вимагати від неї адекватного ставлення до себе.

Зараз для поліпшення ситуації в галузі необхідні державні програми. При цьому їх виконання має жорстко контролюватися. Я думаю, наша організація може впливати на ці процеси, оскільки ми, так чи інакше, перетинаємося з державними службовцями, комунальними підприємствами.

Ми не вчимо фахівців професії. Ми просто хочемо показати, що роботу можна робити краще, якісніше і швидше.






Написано: 26.04.2012

Друк | Федерація роботодавців Києва © 2010-2017 | Про ФРК