В конференції взяли участь: Державний уповноважений Антимонопольного комітету України Сергій Шершун, представник Департаменту державних закупівель та державного замовлення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Анна Міленіна, Голова Ради Федерації роботодавців м. Києва Андрій Антонюк, Директор ТОВ «Київський механічний завод “Магістраль” ім. М.П. Шульгіна» Микола Курченко, Директор ТДВ «Проектно-технологічний інститут “Укроргводбуд”» Володимир Гарник, Керівник Центру інновацій, інвестицій та міжнародних зв’язків Української академії наук Володимир Єговкін та ін.
 

Виступаючи перед учасниками конференції, Голова Ради Федерації роботодавців м. Києва Андрій Антонюк зазначив, що забезпечення прозорості державних закупівель та раціональне використання державних коштів є одним з ключових завдань удосконалення законодавства у сфері державних закупівель.

За його словами, «посилення конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках, недостатність і непослідовність заходів державної підтримки реального сектора економіки ставить нові виклики перед вітчизняними виробниками.

Чинне законодавство не передбачає дієвих механізмів використання державних закупівель для стимулювання економічного розвитку, зокрема внутрішнього виробництва товарів.

Іноземний досвід свідчить, що окремі держави знаходять способи підтримки національних виробників за рахунок інструментів державних закупівель. У таких випадках найчастіше застосовуються цінові преференції. Цінова перевага для національних постачальників може складати від 6% (США, Канада) до 10% (Киргизія), а іноді і до 15% (Кувейт, Індія) тощо. В інших випадках держава резервує частину державних закупівель для певної категорії постачальників, наприклад, малого бізнесу, організацій інвалідів, підприємств пенітенціарної системи тощо. Наприклад, у Республіці Казахстан уряду надано право встановлювати конкретну номенклатуру товарів, які повинні бути у рамках державних закупівель виключно вітчизняного виробництва.

У Російській Федерації відповідно до законодавства замовники зобов’язані купувати 15% обсягу річних закупівель у суб’єктів малого підприємництва. В системі державних закупівель Російська Федерація віддає перевагу товарам російського виробництва. Наприклад, «Мосводоканал» бере на облік лічильники води тільки російського виробництва. «Російська залізниця» за останні 5 років своїми умовами закупівель призвела до того, що поставляти продукцію для російської залізниці можуть тільки ті компанії, які мають виробничу базу в Росії. Внаслідок цих дій українське підприємство «Харьківський підшипниковий завод», яке є членом Федерації роботодавців України, вимушене було побудувати окрему виробничу базу у Росії, створити робочі місця та платити податки у Російській Федерації.

На жаль, в Україні ситуація щодо захисту вітчизняного товаровиробника, є досить сумною. Наприклад, одне з сумських підприємств з десятилітньою історією, яке виробляло якісний та екологічно чистий посуд, збанкрутувало внаслідок зменшення внутрішнього ринку збуту продукції. При цьому органи державної влади здійснювали державні закупівлі аналогічного глиняного посуду китайського виробництва для потреб державних установ, дитячих садків, шкіл тощо. При цьому цей китайський посуд був набагато гіршої якості, інколи навіть не відповідав нормам радіологічного контролю. Протягом останніх років Федерація роботодавців України неодноразово звертала увагу Кабінету Міністрів України на такі непоодинокі випадки нераціонального використання коштів при державних закупівлях по відношенню до вітчизняного товаровиробника.

Чому чиновники віддали перевагу тому ж китайському посуду? Тому що він дешевий, хоч і низької якості та прослужить він напевно недовго. Якщо змінити державний підхід тільки в напрямку більш ефективного використання коштів, то може варто було придбати не дешевий китайський посуд з терміном використання 6 місяців, а якісний український посуд у вітчизняного товаровиробника, який може й дорожчий на 5 %, хоча прослужить роки?

В цій ситуації є ще один важливий момент — кожна гривня, витрачена державою на придбання продукції вітчизняного товаровиробника, це пряме стимулювання економічного розвитку, внутрішнього виробництва, підвищення добробуту громадян, адже придбання українських товарів, це:

- Прибуток вітчизняних підприємств — відповідно, це повернення частини коштів до бюджету у вигляді податку на прибуток та ПДВ;

- Заробітні плати для українців — відповідно, це повернення частини коштів до бюджету у вигляді податку на доходи фізичних осіб;

- У свою чергу, гідні заробітні плати українців — це можливість наших громадян жити краще, купувати більше, чим стимулювати подальший розвиток вітчизняної економіки.

Зараз Україна переживає непрості часи. Це значно посилює ризики погіршення соціально-економічної ситуації та скорочення робочих місць, що в свою чергу зумовлює необхідність пошуку додаткових ресурсів стимулювання розвитку внутрішнього виробництва у 2014 та наступних роках.

Вважаємо, що одним з найбільш ефективних заходів державної підтримки внутрішнього виробництва в Україні має стати спрямування закупівель за рахунок державних коштів та коштів державних підприємств на придбання товарів у вітчизняних виробників.

При цьому необхідно провести ґрунтовний аналіз номенклатури закупівель, в першу чергу, підприємствами-монополістами, з метою визначення товарних позицій, за якими імпортна продукція може бути замінена аналогічною за якістю вітчизною. За результатами такого аналізу необхідно прийняти відповідні рішення Уряду і забезпечити належний, в тому числі публічний, контроль їх виконання.

Державні закупівлі з точки зору роботодавців як постачальників товарів, робіт, послуг необхідно розглядати в більш широкому сенсі ніж це передбачено прийнятим 10.04.2014 р. Законом «Про здійснення державних закупівель» у новій редакції.

Прийнятий 10 квітня 2014 р. Закон «Про здійснення державних закупівель» (нова редакція) не є революційним, але суттєво звужує поле для корупції. Удосконалювати його можна, але необхідно проаналізувати практику його застосування принаймні за 6 місяців, порівняти ефективність його норм і в цілому, чи він належним чином виконується (особливо замовниками), і особливу увагу потрібно звернути, чи зросла економічна ефективність закупівель у державному секторі?

Чинний закон не передбачає жодних преференцій у процедурах закупівель для вітчизняних виробників. Попередня редакція Закону передбачала можливість встановлення кваліфікаційного критерію щодо наявності виробничої і сервісної бази в учасника закупівель на території України. За оцінкою Федерації роботодавців України, ця норма хоч і була внесена в закон за нашим наполяганням, проте належним чином не запрацювала.

Втім, повернення цієї норми до чинної редакції закону є принциповою позицією роботодавців. Це, до речі, не протирічить нормам СОТ.

За наявності політичної волі у керівництва держави, грамотне використання цієї норми створить серйозний ресурс підтримки національного виробництва та вітчизняної економіки» — заявив Голова Ради Федерації роботодавців м. Києва Андрій Антонюк.

За результатами роботи конференції була створена Робоча група з підготовки змін до законодавства, що регулює систему конкурсних торгів, до складу якої ввійшли представники органів державної влади, суб’єктів господарювання різних форм власності, профільних громадських організацій та Федерації роботодавців України.