Інтерв’ю з Наталією Балан
| Голова Правління Всеукраїнського об'єднання роботодавців у галузі телекомунікацій та інформаційних технологій, Директор громадської організації «Телеком Клуб» - Наталія Миколаївна, результати дослідження були для Вас несподіваними, чи Ваші фахівці прогнозували такі тенденції? В Україні тривалий час насаджували міф про те, що ми – батьківщина не тільки слонів, але й програмістів. Справді, наші традиції вищої школи у цьому сегменті – одні із найповажніших. Проте у 21 столітті жити славою Інституту кібернетики та прізвищем Глушкова – комерційно не перспективно. Так, у нас великі традиції, у нас хороші вхідні дані, але рівень нашої вищої школи у стартовій підготовці фахівців сьогодні – не відповідає запитам ринку. І звісно наші експерти про це вже давно говорили. Саме для цього деякі наші партнери створювали власні навчальні центри, які фактично перекваліфіковували випускників вузів для потреб підприємств галузі. Скажу більше, напередодні кризи 2008 року наш ринок зіткнувся із новою проблемою – хед-хантерством (гонитвою за головами). Тому ми були готові до того, що наше дослідження розкриє серйозний масштаб проблеми із підготовкою трудових ресурсів. - На що розраховують роботодавці беручи участь у таких дослідженнях? І якщо можна – розкажіть у чому полягала методологія та сутність дослідження? Переконана, що подібна робота має стати першочерговим пріоритетом для будь-якого серйозного професійного об’єднання. Ми інтуїтивно підозрювали, що ринок праці в Україні розвивається з перекосами, не рівномірно. Нас дивував той факт, що провідні профільні вузи зосередилися на навчанні універсалів-гуманітаріїв. Саме тому, ми з радістю підтримали ініціативу Європейського фонду освіти і разом із Київським інститутом соціології провели масштабне соціологічне опитування учасників нашого ринку щодо особливостей потреб на ринку праці. І сьогодні ми із фактичним матеріалом можемо сміливо спілкуватися із державними органами (насамперед Мінекономіки та Міносвіти), вимагаючи змінити принципи державного замовлення та переглянути систему професійної кваліфікації. Адже ненормальним є той факт, що український роботодавець (у нашій сфері) не готовий працевлаштовувати молодого фахівця. Насамперед через те, що такий фахівець не відповідає потребам роботодавця. За визначенням наших партнерів, перші декілька місяців вони не тільки не отримують комерційної вигоди від роботи такого фахівця, але ще й змушені вкладати власні ресурси у його перекваліфікацію. Із гордістю хочу сказати, що держава нас почула, у нас активізувався діалог. Ми взяли участь у розробці законопроекту «Про систему професійної кваліфікації», який сьогодні спрямований до парламенту. Також ми маємо намір продовжити співпрацю із ЕФО та розпочати другу стадію проекту. - Як члени Вашого об’єднання ставляться до таких досліджень та до активності у рамках організації? Справді, спочатку ми мали певні сумніви щодо серйозної активності учасників ринку у цьому проекті та інших ініціативах. Проте ці страхи були марними. Наш ринок розуміє актуальність цих проблем і необхідність консолідації на рівні роботодавчого руху. Тим більше, що ми намагаємося виконувати и певні цивілізовані лобістські функції для наших підприємств. - В чому полягає лобізм і яку підтримку ви можете надати своїм членам? Відповідно до законодавства організації роботодавців мають додаткові переваги при здійсненні комунікації із органами державної влади. Ми сьогодні присутні не тільки у всіх дорадчих органах при НКРЗІ (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації) чи Мінтранспорту. Роботодавці приймають активну участь у безпосередньо роботі Колегії державних органів. Це означає, що голос роботодавців лунає більш наполегливо, аніж інших профільних об’єднань. Звісно – ми сьогодні тільки на початку великого шляху. Але за великим рахунком, успіх лобізму залежить не тільки від нас – провідників. Але і від наполегливості самих учасників ринку. Крім того, наше об’єднання є таким собі майданчиком для діалогу між учасниками ринку та державою. Ми співпрацюємо із різними аналітичними центрами та громадськими організаціями, ініціюємо та беремо участь у публічних заходах. І тут у нас також досить серйозні позиції. Адже за плечима – активність Інституту інформаційного суспільства (як аналітичної структури) та Телеком-клубу (як унікального івент-майданчику, який немає аналогу не тільки на ринку, але і по країні в цілому). - Ми багато чули про діяльність Телеком-клубу. Але хотілося б почути від Вас про переваги та особливості його роботи. Так, діяльність клубу охоплена певним ореолом таємничості. І це зрозуміло. Адже клуб є досить закритою структурою зі своїми вже серйозними традиціями та пріоритетами. По суті – це майданчик, на якому всі найповажніші учасники ринку мають змогу зустрітися неформально та обговорити найрізноманітніший спектр проблем. Якщо проводити аналогії з міфологією – це така собі гора Олімп, де відкладаються у бік всі проблеми та суперечності, де немає місця конкуренції та внутрішній боротьбі. У неформальній обстановці стабільно та періодично люди, яких прийнято називати десижн-мейкерами у кампаніях, обговорюють найактуальніші проблеми галузі – кадрові та управлінські рішення, перспективи нових стандартів та особливості сучасних технологічних моделей. Ми дуже цінуємо наші традиції та ретельно захищаємо їх. Саме тому – ви не побачите на наших вечірніх заходах засоби масової інформації, окрім штатного фотографа. Ви не почуєте жорсткої дискусії, окрім професійного діалогу партнерів, а не опонентів. Головна наша цінність – це репутація і ми за нею слідкуємо. - Тобто фактично, Телеком-клуб став передумовою створення галузевого об’єднання роботодавців? Я не можу так сказати. По суті, Телеком-клуб і є об’єднанням роботодавців. Але за формою, це організація яка створювала атмосферу професійного діалогу. І в даному випадку, клуб не був посередником між учасниками ринку, між бізнесом і державою. У рамках організації не було місця корпоративному лобізму. Тоді як об’єднання роботодавців орієнтоване насамперед на захист інтересів своїх членів. І тут ми займаємо активну роль посередників, переговорників. Але той факт, що у нас є за спиною досвід та підтримка Телеком-клубу – суттєво полегшує роботу як об’єднання роботодавців. - Які плани перед собою сьогодні ставлять роботодавці у галузі телекомунікацій? Серед короткотермінових завдань – нарощування кількості наших членів, заохочення їх до активності. Зокрема у рамках різного роду професійних експертних дискусійних ліній та законотворчій діяльності. Що стосується довгострокової перспективи, то ми намагаємося вибудувати таку модель комунікації із регулятором у галузі та іншими державними органами, за якої б жодного рішення не приймалося без попереднього узгодження із роботодавцями та врахування їх позиції. І ми схильні вважати, що такі наші плани мають перспективу до реалізації. Написано: 20.03.2012 |
 |