Інтерв’ю з Володимиром Симоненко.
| Володимир Симоненко Голова Київської міської організації роботодавців в галузі охорони здоров’я Заступник Голови Української Федерації роботодавців охорони здоров’я, Головний лікар шкірно-венерологічного диспансеру №1 «Мій особистий мотив – можливість впливати на формування правил гри» Володимир Євгенович Симоненко – один з небагатьох громадських діячів, що спроможні водночас виконувати професійні обов’язки на своєму робочому місці та керувати громадською організацією роботодавців. Ймовірно тому погляди та ідеї Володимира Євгеновича відрізняються особливою професійною практичністю, якої бракує українським громадським діячам. Навіть це інтерв’ю він надавав незадовго до початку прийому пацієнтів та не знімаючи білого халата. Володимире Євгеновичу, розкажіть, як ви стали громадським діячем? Громадською роботою в різних напрямках я займаюсь, мабуть, з того моменту як став студентом: обирали членом профкому інституту, потім лікарні, створював громадські організації. В кінці 90-х доля звела нас з Олександром Руднєвим – людиною також соціально активною. З ним, паном Загороднім та іншими нашими однодумцями, ми стали ініціаторами створення громадських організацій в сфері охороні здоров’я. У 2000 році Олександр Сергійович Руднєв, нині, на жаль, покійний, запропонував мені долучитися до створення Київської міської організації для роботодавців в галузі охорони здоров’я. В подальшому ця та інші регіональні організації роботодавців стали засновниками Української Федерації роботодавців охорони здоров’я. Головна мета нашої Федерації – створення ринку у сфері охорони здоров’я, оптимізація прозорих і зрозумілих правил гри на ньому, посилення впливу фахової частини суспільства на формування правил гри на ринку медичних послуг. Отже, ми прагнемо створити зрозумілі та ефективні механізми надання медичної допомоги та послуг аби були задоволенні і пацієнти, і медичні працівники. Зараз до складу Київської міської організації входить понад 15 установ різних форм власності. Зрозуміло, що це не межа. Керівники багатьох організацій висловлюють зацікавленість у приєднанні до нашого руху. Вони розуміють, що це перспективний напрямок для бізнесу в охороні здоров’я України. Ви наголошуєте, що ринок потребує прозорих правил гри, а що з ними не так зараз? Найголовніше – недостатнє фінансування. Зазвичай в усіх, навіть не дуже цивілізованих країнах, на медицину витрачається 8-10% ВНП. В Україні – 3-4%. Отже, ми маємо розібратися, куди йдуть кошти, яких потребує саме охорона здоров’я в нашій країні. Потрібно проаналізувати державний бюджет України, порівняти його з бюджетами інших країн і стане зрозуміло на які галузі витрачаються ті 5-7% ВВП, яких не вистачає охороні здоров’я. І що ви пропонуєте робити із цими галузями? Це вже питання до політиків. Вони мають визначитися, чи потрібна суспільству охорона здоров’я. Здається, відповідь очевидна. Спеціалістами давно доведено, що у разі, коли на охорону здоров`я виділяється менше 6-8% ВНП, галузь стає неспроможною не те що розвиватися, вона не спроможна функціонувати. Якщо у бак «Мерседеса» заливати розбавлений водою бензин, машина далеко не поїде, правильно? Навіть «Запорожець» такого не витримає. Якими досягненнями ви можете похвалитися? Якщо говорити про досягнення в соціальному діалозі, то це питання поки що передчасне. Але Федерація роботодавців України вже заблокувала деякі рішення уряду, оскільки вони не були узгоджені з роботодавцями, як третьою стороною соціального партнерства. Значить влада (хоча б центральна) визнає своїх соціальних партнерів і це можна вважати досягненням. Якщо говорити про роботодавців галузі охорони здоров’я, то вони завжди були активними у виробленні правил гри на ринку. Представники Федерації роботодавців України брали участь у парламентських слуханнях щодо запровадження медичного страхування в Україні, де і медики відстоювали свою позицію. Я особисто і мої колеги в складі дорадчої ради при комітеті з питань охорони здоров’я Верховної Ради України брали участь у розробці законопроектів про медичне страхування, про статус закладів охорони здоров’я та інших. Поки що ці законопроекти не були винесені на розгляд сесії Верховної Ради, але, сподіваюсь, згодом парламент їх розгляне. Які ще питання доцільно внести на розгляд у Верховну Раду? Нещодавно під час засідання круглого столу ми обговорювали питання, щодо загального обов’язкового щеплення дітей. Зараз у батьків, не без допомоги ЗМІ, сформувалося негативне ставлення до цього. Тому наше завдання полягає в тому, щоб пояснити людям: незважаючи на те, що щеплення мають свої ускладнення, без них суспільству вижити буде складно. Тому що у такому випадку буде втрачений «колективний імунітет». Тоді суспільство виявиться незахищеним перед особливо небезпечними хворобами. Люди просто забули що таке епідемії чуми, віспи та ін. Зрозуміло, що ускладнення можуть мати серйозний характер. Це жахливо особливо для людей, що втратили дитину. Але, якщо виходити із потреб суспільства в цілому, ми повинні роз’яснити: без щеплень як способу стимулювання захисних сил людей перспектив у суспільства не має. Також в минулому році ми провели круглий стіл на тему «Реформування охорони здоров’я в місті Києві і створення муніципальної лікарняної каси». І цьому питанню ще буде присвячено або прес-конференцію або наступний круглий стіл в новому році. Який ваш особистий мотив у цій діяльності? Як людина соціально активна не можу залишатися байдужим до проблем, що виникають в суспільстві. Це, мабуть, і є мій особистий мотив – можливість впливати на формування правил гри. Адже я так само працюю в цій сфері, як і мої колеги. Розумієте, справа в тому що мені не байдуже, що відбувається в охороні здоров’я, як ставляться до лікарів, в якому соціальному становищі знаходяться мої колеги. Я намагаюся зі свого боку робити те, що від мене залежить, аби цей статус покращити. Тобто ви за введення платної медицини? Безкоштовної охорони здоров’я не існує в принципі! Питання завжди полягає в тому хто платить за надані послуги чи допомогу: держава, громада, страхова компанія, благодійна організація чи сам пацієнт і наскільки оплата забезпечує розвиток бізнесу в охороні здоров’я. Адже в усьому світі (крім «совка») охорона здоров’я це – бізнес. І Україні цього також не оминути. Головне не забувати, що бізнес цей має дуже суттєві особливості і пов’язані вони з моральними аспектами, адже йдеться про здоров’я людей. Написано: 27.01.2012 |
 |