Олексій Антонюк - Голова Київської організації роботодавців сфери послуг "Усім миром"

«Наші люди, влаштувавшись працювати за кордоном дуже швидко вбирають західну культуру надання послуг і через короткий час навіть чути не хочуть про те, щоб отримувати з клієнта гроші і просто класти їх у кишеню»

Олексій Антонюк давно задумав об’єднання роботодавців, зайнятих у сфері послуг. Бажання зайнятися громадською діяльністю прийшло у процесі вирішення типових проблем підприємства побутової сфери. «У нас теж є свої салони краси, школа косметологів, спеціалізований журнал та інші супутні проекти, – розповідає Олексій Степанович. – Займаючись їх розвитком, я стикався з тими ж проблемами, що й інші підприємці: мені було складно робити бізнес прозорим, непросто взаємодіяти з контролюючими органами, утримувати персонал, боротися з нелегальними майстрами-одиначками. Ми шукали рішення цих задач для себе, знаходили якісь варіанти, ділилися досвідом з колегами, і поступово дійшли висновку про те, що відстоювати свої інтереси, долати перешкоди краще не поодинці, а, як кажуть, усім миром. Так і була започаткована наша організація роботодавців, яка так і називається: «Усім миром».

Формально Київська організація роботодавців сфери послуг «Усім миром» була створена у 2003 році. Головним чином, до неї входять підприємства, що мають салони краси та перукарні. Наша задача об’єднати керівників, у яких багато спільних проблем, щоб разом знаходити рішення. Ми здійснюємо захист законних інтересів роботодавців у соціально-трудовій, економічній, фінансовій та юридичній сферах.

Які труднощі у бізнесі вимагають найбільшої уваги зараз?

У першу чергу – проблема легалізації. Тут є два напрямки – по-перше, легалізація внутрішніх процесів в зареєстрованих салонах краси та перукарнях. Тут потрібно знижувати нарахування на заробітну плату майстра, ремісника. До того ж при зниженні єдиного соціального внеску для ремісничих професій до 15% дохід пенсійного фонду з наших категорій підприємств збільшиться у 3 рази!

По-друге, боротьба з нелегальними майстрами-надомниками. Адже такі майстри не несуть відповідальності за всі ризики та витрати, які покладаються на зареєстровані підприємства, тому не тільки забирають у них клієнтів, але й істотно демпінгують. Найбільш докучає та обставина, що майстри-одиначки, це, як правило, колишні працівники салонів краси. І, до речі, далеко не найгірші працівники, у навчання яких організація вкладала гроші, оплачувала їх участь у професійних виставках, всіляко заохочувала і розвивала. У підсумку, такий майстер стає популярним, знаходить постійних клієнтів, потім звільняється, але продовжує обслуговувати їх у приватному порядку на дому. Так виходить, що салон втратив і співробітника, і клієнтів. 

Як ведеться боротьба з цією категорією майстрів?

На мою думку, боротьбу з надомними майстрами потрібно починати з себе, як це не дивно звучить. На першому етапі слід повністю, на всі сто відсотків легалізувати роботу салонів, зробити прозорими всі бізнес-процеси і фінансові потоки в профільних компаніях. Домогтися того, щоб у кожній перукарні, в кожному салоні, надавши будь-яку послугу відвідувачеві, адміністратор вибивав чек і вручав його клієнту. Таким чином, прогресивна частина бізнесу стане легальною і відокремиться від усіх інших учасників ринку. Як тільки стане зрозуміло, - «хто білий, хто сірий, а хто чорний», -  можна починати боротьбу з нелегалами і вона буде однозначно ефективною. Перш за все, самі клієнти підуть до тих, хто працює за всіма правилами. Крім того, легалізувавшись, можна правильно налагоджувати трудові відносини з персоналом, знаходити такі юридичні рішення у трудових договорах, щоб максимально знизити число дезертирів. Адже якщо майстру вигідно працювати в салоні, він впевнений у завтрашньому дні і у підтримці з боку роботодавця, навряд чи він піде бігати по під’їздах, нехай навіть з перспективою заробити дещо більше.

Примітно, що наші люди, влаштувавшись працювати за кордоном дуже швидко вбирають західну культуру надання послуг і через короткий час навіть чути не хочуть про те, щоб отримувати з клієнта гроші і просто класти їх у кишеню. Це означає, що наша мета не безнадійна і в нашій країні можна домогтися таких самих результатів.

Цікаво, як буде реалізована формальна частина цієї непростої справи?

Ми займаємо активну громадянську позицію і виступаємо з цілим рядом законодавчих ініціатив. Це і єдиний соціальний внесок для ремісника, і ремісниче пенсійне забезпечення, і реформа професійної освіти. Але насамперед – лобіюємо введення ремісничого податку. Зараз так виходить: маленька перукарня в спальному районі платить 100-200 грн. єдиного податку і шикарний салон у центрі столиці платить приблизно стільки ж. Ми розуміємо, що це нерозумно, несправедливо і довго так тривати не може. Потрібний податок, який би враховував оборот компанії, рівень цін, кваліфікацію майстрів та клас закладів. На наш погляд, введення диференційованого ремісничого податку дозволить легалізувати бізнес, добитися значної капіталізації брендів і розвиватися, відкриваючи нові салони. Такий варіант розвитку індустрії має багато переваг. Наприклад, мережі легальних салонів це якісні послуги, і звичайно інтерес для інвесторів.

Є думка, що легальний бізнес більш вразливий, порівняно з підпільним.

«Сірий» ще більш вразливий. Адже перукарня, у якої є орендоване приміщення, вивіска і персонал, вже потрапляє у групу ризику. У це приміщення заходять представники всіх перевіряючи органів, які тільки є в країні. І найскладніше доводиться тим, хто вразливий, але ще не зовсім легальний і прозорий. Саме такі організації становлять найбільшу зацікавленість для перевіряючих. Адже там гарантовані порушення, а отже, кожне відвідування контролерів це протоколи, штрафи, і, що нерідко, неофіційні платежі.

В нашій країні перевіряючі не надто зацікавляться, наскільки компанія легалізована, вони більше стурбовані пошуком причин для застосування санкцій, часто надуманих     

Так, ця проблема теж дуже актуальна. Але й тут ми знайшли вихід. Перш за все, ми від імені Київської організації роботодавців у сфері послуг проводимо роз’яснювальну роботу серед представників контролюючих органів. Знаходимо взаєморозуміння, переконуємо у тому, що заклади членів нашої організації відповідають державним вимогам і постійно удосконалюються в цьому напрямку. Також ми намагаємося спрямувати діалог з владою у конструктивне русло, підписуємо документи про співпрацю і наводимо порядок спільними зусиллями. Повинен сказати, що такий підхід у більшості випадків знаходить відгук, що полегшує роботу обох сторін процесу.

Думаю, що в столиці простіше знайти спільну мову з контролерами. А як йдуть справи в регіонах?

У різних регіонах – по-різному. Є міста та області, де ситуація особливо складна. Але ми не стоїмо на місці і готові поширити свою діяльність на всю країну. Сьогодні у наших планах створити всеукраїнську організацію роботодавців сфери послуг. Вже зареєстрована профільні організації роботодавців у Львові, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Тернополі, Миколаєві, Одесі.

Так само як і в Києві, регіональні підрозділи будуть організовувати круглі столи, вести роз’яснювальну роботу серед підприємців, надавати їм юридичну допомогу, налагоджувати діалог з держструктурами. Упевнений, що тільки так можна виробити нову культуру взаємовідносин підприємців і держави.