Іван Новіков 'Шефство над хімією'
Іван Новіков - керівник Київської міської галузевої організації роботодавців хімічної та нафтохімічної промисловості
Портрет керівника Іван Новіков з тих людей, хто знайшов свій шлях в житті, зумів реалізувати себе та домігся визнання колег. Будучи молодим спеціалістом, одразу після аспірантури КПІ, хімік-початківець поринув в практичну роботу в Інституті хлорної промисловості. «Я займався гідрохлоруванням ацетилену в киплячому шарі каталізаторів», - з посмішкою згадує Іван Миколайович. В той період в сфері хімічних виробництв здійснювалось немало технологічних проривів. Сам же Іван Миколайович, будучи за фахом хіміком-органіком, займався переробкою хлору та хлористого водню, хлоровмісної продукції, розчинниками, засобами захисту рослин та ін. Однак молодого вченого захоплювали не лише боротьба з комахами-шкідниками та киплячі каталізатори. За 30 років роботи в науково-дослідницькому інституті, він зробив серйозну кар’єру, вінцем якої стало його призначення на посаду директора цього НДІ. Примітно, що в момент розвалу СРСР кар’єра Івана Миколайовича не призупинилась, а продовжилась найнесподіванішим чином. Його запросили в Міністерство промислової політики на посаду начальника відділу науки та техніки. Чи не нудно вам було керувати відділом після того, як у вашому підпорядкуванні був цілий інститут? Ні, це було суттєве підвищення. Справа в тому, що наш відділ керував роботою десятків інститутів. Ми з великим ентузіазмом долали технічні та організаційні проблеми, з якими зіштовхнулась промисловість молодої країни. Як ви прийшли до громадської роботи? В 1998 році, коли хімічна промисловість увійшла в ринкові відносини та підприємства галузі відчули необхідність в тому, щоб їх інтереси були представлені на усіх рівнях, гостро постало питання про створення Союзу хіміків України. В процесі створення Союзу хіміків мене рекомендували на посаду виконавчого директора, і я з задоволенням приступив до виконання цієї роботи. В Союз хіміків України входять усі великі підприємства України, близько 80 організацій, серед яких Дніпроазот, концерн Стірол, Одеський припортовий завод, Северодонецьке об’єднання «Азот», Укрхімтрансаміак, Кримський Титан, Сумихімпром та багато інших. Зараз ситуація змінилась таким чином, що для підвищення ефективності нашої діяльності в м. Києві, ми створили і Київську міську галузеву організацію роботодавців хімічної і нафтохімічної промисловості. В чому полягає ваша діяльність? Найголовніше для нас – консолідація зусиль для пошуку вирішення проблем галузі. А їх накопичилось чимало. Практично 80% хімпрому України – це виробництво мінеральних добрив. Для цього виробництва потрібен природній газ, який, як відомо, імпортується і ціна на нього зростає. Не буде в країні мінеральних добрив – це негайно відобразиться на сільському господарстві. Наша задача захистити підприємства від непомірних тарифів, спільно шукати альтернативні джерела сировини та кооперуватись заради підвищення ефективності виробництва. Важливо, щоб кожна підгалузь працювала більш кваліфіковано, з високою якістю, з великою віддачею та не забруднюючи атмосферу, воду та ґрунт. Для цього необхідна особлива мотивація персоналу. Ви і з мотивацією допомагаєте? Звичайно. Не дивлячись на складність та усі труднощі в хімії, ми підтримуємо шкільні олімпіади по хімії, готуємо кваліфіковані кадри в інститутах, від яких буде залежати майбутнє. По результатам шкільних олімпіад виявляємо групи учнів, які вже полюбили хімію і з великим інтересом займаються нею, і всіляко їм допомагаємо в подальшому. З вузами, які готують кадри для хімічної промисловості, ми проводимо спільні конференції, зустрічі, обговорення, а також співпрацюємо по новим розробкам із спеціалістами профільних підприємств. Крім того, ми проводимо виставки, друкуємо журнал «Хімічна промисловість України». Які задачі ставите перед організацією роботодавців сьогодні? Сьогодні 80% галузі переходить в приватні руки. А тут вже потрібно шукати шляхи взаємодії і з владою, і з капіталом, і з підприємствами сумісних галузей. Ця місія може бути успішно реалізована організацією роботодавців хімічної промисловості. Наприклад, для виробників шин потрібен каучук. В Україні власного каучуку практично немає, його доводиться імпортувати. Необхідно задуматись над тим, щоб організувати власне виробництво. Зрозуміло, що для цього необхідно спільно попрацювати в цьому напрямку, знайти кошти і можливості для організації чи перепрофілювання виробництва. На наш погляд, ця задача навряд чи може бути вирішена зусиллями одного підприємства. Потрібно шукати ентузіастів, які могли б доповнити один одного для досягнення такої важливої мети. Думаю, ми могли б відіграти помітну роль в цьому процесі. Ще один цікавий напрямок – альтернативна енергетика. Зараз під Києвом запускається установка по виробництву біодизелю. Там застосовується інноваційна технологія, яка суттєво підвищує ефективність роботи установки. Це теж хімічне виробництво і я, сподіваюсь, експеримент вдасться і цей досвід стане в нагоді усій галузі, а також слугуватиме зміцненню енергонезалежності країни. Дякую! Написано: 30.09.2011 |
 |