Богдан Михайлович один з небагатьох суспільних діячів, у кого в трудовій біографії поєднується і міжнародна політика, і підприємництво, і реальні кроки, направлені на захист інтересів вітчизняного бізнесу. В часи СРСР, Богдан Круць займав різноманітні посади. Серед іншого – торговельний аташе та другий консул посольства України у Франції. З 1991 року займається бізнесом, а в 2002 році прийшов в Союз товаровиробників України. В рамках цієї організації, взяв на себе питання співробітництва з Катаром – країною, з якої з Україною немає практично ніяких офіційних контактів. Займався налагодженням зв’язків між українськими та арабськими компаніями та банками, з метою залучення інвестицій на розвиток вітчизняних підприємств. В першу чергу для розширення ринків збуту української продукції.

 - Як ви прийшли в міську Федерацію роботодавців Києва?

Справа в тому, що до моменту приходу в федерацію я вже був генеральним директором Союзу товаровиробників України, який входив до складу аналогічної міжнародної організації, що об’єднує виробників 33 країн. Наприклад, російський союз товаровиробників очолює Микола Рижков, колишній голова уряду СРСР за Михайла Горбачова. Президентом українського союзу є Микола Іващенко – колишній заступник міністра промислової політики України. Досвід роботи в такій поважній організації відіграв вирішальну роль під час прийняття рішення щодо запрошення мене на нову посаду.

 - Чи можете ви виділити головну мету об’єднання Союзу товаровиробників України?

Передусім, наша організація ставить перед собою мету створити нові робочі місця. Під час служби в посольстві України у Франції, мені доводилося приймати участь у вирішенні інцидентів, пов’язаних з депортацією наших заробітчан. Їх ловили, саджали за грати, відбираючи усі зароблені гроші в якості «штрафу», а потім висилали на батьківщину. Деколи поліція Іспанії, Німеччини та Франції поводили себе не краще за наших рекетирів. Бачачи, в якому безправному положенні знаходяться наші співвітчизники, що змушені шукати роботу за межами батьківщини, часто нелегально, я чітко усвідомлював, що цього можна було б уникнути, створивши їм гідні умови праці тут, в Україні. Наприклад, один з наших членів – Київський завод реле та автоматики. Вони розробили інтерактивні дошки для шкіл. І тепер є проблема організації виробництва та збуту цієї продукції. Якщо вона буде вирішена – сотні людей знайдуть гідну роботу.

На жаль, поки що в нашій країні робочих місць не вистачає, та багато випускників вузів з дипломами технологів, економістів та ін. змушені йти торгувати на ринок. Ми не перші проходимо цей шлях. До нас його подолала Польща, населення якої в восьмидесяті та на початку дев’яностих років майже повністю зайнялось купівлею-продажем товарів на ринках. Але зараз ця країна – член Євросоюзу з добре розвинутою економікою. Нам потрібно навчатись на чужих помилках, а не повторювати їх.

- До чого ви прагнете як суспільний діяч?

Хочу сприяти розвитку руху роботодавців, зробити так, щоб ця організація прославилася своїми реальними досягненнями та змогла суттєво впливати на ситуацію в країні, повноцінно приймати участь в трьохсторонньому діалозі за участю представників профспілок та держави. Для цього, я хотів би перенести найбільш вдалі принципи роботи Союзу товаровиробників в Федерацію роботодавців Києва. Чи вдасться це, покаже час. Однак вже на теперішньому етапі розвитку, кількість учасників нашої організації зростає, мало не щоденно. На жаль, це поки що, не дозволило нам вийти на той рівень розвитку представництва інтересів роботодавців, який планувався спочатку. Однак, я впевнений, що цей час не за горами.

 - Яку реальну допомогу ви надаєте підприємцям як член Ради Федерації роботодавців Києва?

Ми надаємо практичну допомогу багатьом підприємствам. Скажімо, в нас працює служба юридичної підтримки для усіх членів федерації. Незалежно від розмірів компанії чи складності проблеми, наші юристи завжди готові прийти на допомогу. Що є особливо важливо, враховуючи загальну юридичну культуру в державі та відношення контролюючих органів до дотримання закону. Крім цього, участь в судовому процесі громадської організації надає вагу і, в певному розумінні, «дисциплінує» суддю. В нас був випадок у Львові, коли вуличний пікет з 20 чоловік не дав незаконно захопити мале підприємство з виробництва гумотехнічних виробів для автомобілів. Важлива і наявність налагоджених зовнішньоекономічних зв’язків. Я знаю чимало країн, передусім на Близькому Сході та в Африці, зацікавлених в поставках українських товарів.  

- Які підприємства об’єднує Союз товаровиробників України?

Найрізноманітніші. Це малий, середній та великий бізнес. Консолідація зусиль, сплановані спільні дії суттєво спрощують ведення бізнесу в теперішніх непростих умовах. Вирішуючи спільні задачі на засіданнях, та пізнаючи один одного особисто, директори підприємств можуть під час зустрічей домовитись про співробітництво. Наприклад, отримати товарний кредит. Так що це вигідно усім. Адже живе спілкування та спільна праця в громадській організації допомагають створити той кредит довіри, який заробляється роками, якщо ви приходите до потенційного партнера просто «з вулиці».